ЗБАГАТИ́ТИСЯ, ЧУ́СЯ, ТИ́ШСЯ,
Збагати́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Обогатиться. Як розжився, збагатився, — ніхто не зазнає. К. Досв. 170. Черевань був тяжко грошовитий… пан із козацтва, що збагатилось за десятолітню війну з козаками. К. ЧР. 4.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 121.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗБАГНІТУВА́ТИ, ТУ́Ю, ЄШ, →← ЗБАГАТИ́ТИ, ЧУ́, ТИ́Ш,